З 1 по 4 травня у Львові вітри джазу і фолку, викликані Шостим Міжнародним Фестивалем «Флюгери Львова», окрім традиційно львівських дощів, принесли зливи емоцій, хмару доброї музики, а для бажаючих відірватись на всі 40% – ще й опади.
Високий “біг-бен” Ратуші, мерехтіння свічок, поважні пани ностальгійно попивають коньяк, молодь із пивом розміщується просто на землі, джазові мелодії огортають тіло і заповзають до середини, раптом піднімаєш голову і бачиш над цим всім спокійне зоряне небо...
Ми бачемо цю сторінку як місце для вираження власного бачення нашого містa, його архітектуру, кав'ярні, різноманітні закутки і те, що ми переважно не помічаємо прогулюючись Львовом. Тут ми сподіваємося розміщувати враження туристів про наше місто, відгуки про події культурного життя Львова та особисті рефлексії навіяні містом Левів.
Будемо раді отримати від усіх охочих ваші тексти про Львів. Усі матеріали будуть розміщуватися на мові оригіналу і перекладатися не будуть.
Пишіть нам на e-mail info@lvivstory.com з темою Львівські історії.
:)
«Флюгери-2008»: чотири дні з життя етно-джазової республіки
"Jechać do Lwowa..." (польською мовою)
„Lwów jest wszędzie” – kończy wiersz Zagajewski. Tak, komuś urodzonemu we Lwowie albo komuś, kto pokochał to miejsce, niemal każdy zaułek lub uliczka z wysoką kamienicą zawsze już będzie przypominać Lwów. Na szczęście, Lwów jest na tyle wyjątkowy, że nigdzie nie znajdziemy takiego nastroju, spokoju i miejsc, w których można usiąść i popatrzeć na wielowiekowe budynki, delektując się smakiem całkiem współczesnego jedzenia.
«Jazz Bez - 2007»: Lee Konitz & Trio Mencel
...Та навіть без цього, з обмеженим запасом мовно-людської образності, описати композицію повністю не вийде. Тому, хто втратив звиняйте, і надолужуйте наступного разу, якщо він Вам трапиться. Цікавим і дотепним моментом став прийом ударника, коли він в кінці вкинув на свою установку з десяток барабанних паличок. Ще хвилин п’ять насолоди і зупинка. Масштабні щирі та вчасні овації. Метр вмилостивляється і разом з партнерами дарує ще декілька хвилин якісного саунду. Знову овації, поклони…
МІСТО… чудесне
Кажуть, що чудес не буває. А от і брехня!
Ну звичайно якщо сидіти вдома і чекати, що зараз у вікно
постукає Карлсон, який живе на даху, то не бачити вам чуда як своїх вух: ну де
ви бачили літаючих чоловічків, які б тусувалися на даху? Насправді вони живуть
у центрі міста у розкішних квартирах і літають літаками.
Чудо або диво блукає містом та апелює до уваги таких же
блукаючих громадян. Найчастіше його можна зустріти цілком несподівано, а коли
оговтаєшся від побаченого, то від чуда й
сліду не залишається. Знаю, сама бачила. А щоб ви не сумнівалися у правдивості
моїх «чудних» видінь, то відразу додаю до них портрети, бо краще раз пощупати
ніж декілька разів послухати.
Ти мені дещо нагадав...
..Він ходив по широчезним проспектам і шукав затишку… Шукав ледь освітлену кав'яреньку зі свічками і панськими поглядами людей. Із запашним ароматом і, озбодленими самою історією, стінами. Щоб потонути у величезному кріслі з безліччю подушок і зануритись у безкінечні мрії про минуле. Щоб пошепки замовити собі філіжанку кави у такого ж привида – офіціанта. Зупинити погляд на вогнику і, чомусь, уявити собі пухнасті сніжинки, які кружляють навколо ліхтарів. Потім з'явились би неймовірної краси коні – привиди з золотими гривами і панянки, які гріють свої тендітні ручки у муфточках. Пани у елегантних плащах, а поруч з ними грізні, аж ніяк не кам'яні леви…
Історія однієї подорожі (англійською мовою)
...There is many interesting things, maybe sometimes shocking, for instance I truly love the idea of “marchrutka”. Marchrutka is a small bus that stops and picks people up along the way, and let people off basically whenever they want to. It doesn’t have any bus stops or schedules, it is just there. But it is not just this, of course it’s not...
Спуститися з «Драбини»
«Драбина» складена, почищена і на рік відкладена в шафу.
Бережно і зі слізьми в очах, адже так важко прощатися. Так важко купувати квиток в іншу реальність, де на тебе чекають робота та роботи, сніги та снігурки, люди та людожери…
Львів. Осінь. Падає, кружляє, підхоплює в круговерть шалене листя, божевільно – спокійний джєз відображений у твоїй філіжанці кави з вогником. В ньому знову зриваються у плавних рухах парасолі вдумливих перехожих і їх підбори ритмічно збагачують каміння бруківки.
А ти знову поспішаєш… до театру.
Тільки один день щоб повторити усе спочатку (англійською мовою)
..Or to come to Lviv in July in summer time…To walk in old town and sit in the middle of the night in the market place with someone who is very close to me, who is native citizen of the city...
When I crossed the old streets, I was astonished by unique architecture of this city and the cosy atmosphere I found in the market place. Touched by the yellow late evening lights around the market place became homelike place for young Ukrainian people. And suddenly unknown city became very close and warm for me.
Як я побачила Львів
Трохи несподівано, але перед тим як писати про Львів, хочу описати свою подорож до Неаполя. До чого тут Місто Попелюшок? Та й справді - воно до Львова нічого не має, але так як це було перше європейське місто, в яке я потрапила як турист, то враження від нього власне і відкрили мені очі на справжнє місто Лева...
